учи́тель (učýtelʹ) + -ів (-iv).
учи́телів • (učýteliv) (abstract noun учителюва́ння or учи́телівство)
| singular | plural | ||||
|---|---|---|---|---|---|
| masculine | neuter | feminine | |||
| nominative | учи́телів učýteliv |
учи́телеве učýteleve |
учи́телева učýteleva |
учи́телеві učýtelevi | |
| genitive | учи́телевого učýtelevoho |
учи́телевої učýtelevoji |
учи́телевих učýtelevyx | ||
| dative | учи́телевому učýtelevomu |
учи́телевій učýtelevij |
учи́телевим učýtelevym | ||
| accusative | animate | учи́телевого učýtelevoho |
учи́телеве učýteleve |
учи́телеву učýtelevu |
учи́телевих učýtelevyx |
| inanimate | учи́телів učýteliv |
учи́телеві učýtelevi | |||
| instrumental | учи́телевим učýtelevym |
учи́телевою učýtelevoju |
учи́телевими učýtelevymy | ||
| locative | учи́телевому, учи́телевім učýtelevomu, učýtelevim |
учи́телевій učýtelevij |
учи́телевих učýtelevyx | ||
| vocative | учи́телів učýteliv |
учи́телеве učýteleve |
учи́телева učýteleva |
учи́телеві učýtelevi | |
See the etymology of the corresponding lemma form.
учителі́в • (učytelív) m pers pl