Borrowed from Western European languages, ultimately from Medieval Latin intuitio (“a looking at, immediate cognition”), from Latin intueri (“to look at, consider”), from in (“in, on”) + tueri (“to look, watch, guard, see, observe”). Compare Russian интуи́ция (intuícija), Belarusian інтуі́цыя (intuícyja), Polish intuicja.
інтуї́ція • (intujícija) f inan (genitive інтуї́ції, nominative plural інтуї́ції, genitive plural інтуї́цій)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | інтуї́ція intujícija |
інтуї́ції intujíciji |
genitive | інтуї́ції intujíciji |
інтуї́цій intujícij |
dative | інтуї́ції intujíciji |
інтуї́ціям intujícijam |
accusative | інтуї́цію intujíciju |
інтуї́ції intujíciji |
instrumental | інтуї́цією intujícijeju |
інтуї́ціями intujícijamy |
locative | інтуї́ції intujíciji |
інтуї́ціях intujícijax |
vocative | інтуї́ціє intujícije |
інтуї́ції intujíciji |