іґнорува́ти • (ignoruváty) impf (perfective проіґнорува́ти)
| imperfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | іґнорува́ти, іґнорува́ть ignoruváty, ignoruvátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | іґноро́ваний ignoróvanyj impersonal: іґноро́вано ignoróvano |
| adverbial | іґнору́ючи ignorújučy |
іґнорува́вши ignoruvávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
іґнору́ю ignorúju |
бу́ду йґнорува́ти, бу́ду йґнорува́ть, іґнорува́тиму búdu jgnoruváty, búdu jgnoruvátʹ, ignoruvátymu |
| 2nd singular ти |
іґнору́єш ignorúješ |
бу́деш іґнорува́ти, бу́деш іґнорува́ть, іґнорува́тимеш búdeš ignoruváty, búdeš ignoruvátʹ, ignoruvátymeš |
| 3rd singular він / вона / воно |
іґнору́є ignorúje |
бу́де йґнорува́ти, бу́де йґнорува́ть, іґнорува́тиме búde jgnoruváty, búde jgnoruvátʹ, ignoruvátyme |
| 1st plural ми |
іґнору́єм, іґнору́ємо ignorújem, ignorújemo |
бу́демо йґнорува́ти, бу́демо йґнорува́ть, іґнорува́тимемо, іґнорува́тимем búdemo jgnoruváty, búdemo jgnoruvátʹ, ignoruvátymemo, ignoruvátymem |
| 2nd plural ви |
іґнору́єте ignorújete |
бу́дете йґнорува́ти, бу́дете йґнорува́ть, іґнорува́тимете búdete jgnoruváty, búdete jgnoruvátʹ, ignoruvátymete |
| 3rd plural вони |
іґнору́ють ignorújutʹ |
бу́дуть іґнорува́ти, бу́дуть іґнорува́ть, іґнорува́тимуть búdutʹ ignoruváty, búdutʹ ignoruvátʹ, ignoruvátymutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | іґнору́ймо ignorújmo |
| second-person | іґнору́й ignorúj |
іґнору́йте ignorújte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
іґнорува́в ignoruváv |
іґнорува́ли ignoruvály |
| feminine я / ти / вона |
іґнорува́ла ignoruvála | |
| neuter воно |
іґнорува́ло ignoruválo | |