From ви́знати (význaty) + -ава́ти (-aváty). Cognate with Polish wyznawać (“to profess, to confess”).
визнава́ти • (vyznaváty) impf (perfective ви́знати)
| imperfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | визнава́ти, визнава́ть vyznaváty, vyznavátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | — |
| adverbial | визнаючи́ vyznajučý |
визнава́вши vyznavávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
визнаю́ vyznajú |
бу́ду визнава́ти, бу́ду визнава́ть, визнава́тиму búdu vyznaváty, búdu vyznavátʹ, vyznavátymu |
| 2nd singular ти |
визнає́ш vyznajéš |
бу́деш визнава́ти, бу́деш визнава́ть, визнава́тимеш búdeš vyznaváty, búdeš vyznavátʹ, vyznavátymeš |
| 3rd singular він / вона / воно |
визнає́ vyznajé |
бу́де визнава́ти, бу́де визнава́ть, визнава́тиме búde vyznaváty, búde vyznavátʹ, vyznavátyme |
| 1st plural ми |
визнає́м, визнаємо́ vyznajém, vyznajemó |
бу́демо визнава́ти, бу́демо визнава́ть, визнава́тимемо, визнава́тимем búdemo vyznaváty, búdemo vyznavátʹ, vyznavátymemo, vyznavátymem |
| 2nd plural ви |
визнаєте́ vyznajeté |
бу́дете визнава́ти, бу́дете визнава́ть, визнава́тимете búdete vyznaváty, búdete vyznavátʹ, vyznavátymete |
| 3rd plural вони |
визнаю́ть vyznajútʹ |
бу́дуть визнава́ти, бу́дуть визнава́ть, визнава́тимуть búdutʹ vyznaváty, búdutʹ vyznavátʹ, vyznavátymutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | визнава́ймо vyznavájmo |
| second-person | визнава́й vyznaváj |
визнава́йте vyznavájte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
визнава́в vyznaváv |
визнава́ли vyznavály |
| feminine я / ти / вона |
визнава́ла vyznavála | |
| neuter воно |
визнава́ло vyznaválo | |