викликати
Hello, you have come here looking for the meaning of the word викликати. In DICTIOUS you will not only get to know all the dictionary meanings for the word викликати, but we will also tell you about its etymology, its characteristics and you will know how to say викликати in singular and plural. Everything you need to know about the word викликати you have here. The definition of the word викликати will help you to be more precise and correct when speaking or writing your texts. Knowing the definition ofвикликати, as well as those of other words, enriches your vocabulary and provides you with more and better linguistic resources.
Ukrainian
Etymology 1
From ви́кликати (výklykaty) + -а́ти (-áty).
Pronunciation
Verb
виклика́ти • (vyklykáty) impf (perfective ви́кликати) (transitive)
- to call out, to call for, to send for, to summon (ask or order to attend)
- to challenge
- to call forth, to evoke, to provoke
Conjugation
Conjugation of виклика́ти, виклика́ть (class 1a, imperfective, transitive)
| imperfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | виклика́ти, виклика́ть vyklykáty, vyklykátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | — |
| adverbial | виклика́ючи vyklykájučy |
виклика́вши vyklykávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
виклика́ю vyklykáju |
бу́ду виклика́ти, бу́ду виклика́ть, виклика́тиму búdu vyklykáty, búdu vyklykátʹ, vyklykátymu |
| 2nd singular ти |
виклика́єш vyklykáješ |
бу́деш виклика́ти, бу́деш виклика́ть, виклика́тимеш búdeš vyklykáty, búdeš vyklykátʹ, vyklykátymeš |
| 3rd singular він / вона / воно |
виклика́є vyklykáje |
бу́де виклика́ти, бу́де виклика́ть, виклика́тиме búde vyklykáty, búde vyklykátʹ, vyklykátyme |
| 1st plural ми |
виклика́єм, виклика́ємо vyklykájem, vyklykájemo |
бу́демо виклика́ти, бу́демо виклика́ть, виклика́тимемо, виклика́тимем búdemo vyklykáty, búdemo vyklykátʹ, vyklykátymemo, vyklykátymem |
| 2nd plural ви |
виклика́єте vyklykájete |
бу́дете виклика́ти, бу́дете виклика́ть, виклика́тимете búdete vyklykáty, búdete vyklykátʹ, vyklykátymete |
| 3rd plural вони |
виклика́ють vyklykájutʹ |
бу́дуть виклика́ти, бу́дуть виклика́ть, виклика́тимуть búdutʹ vyklykáty, búdutʹ vyklykátʹ, vyklykátymutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | виклика́ймо vyklykájmo |
| second-person | виклика́й vyklykáj |
виклика́йте vyklykájte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
виклика́в vyklykáv |
виклика́ли vyklykály |
| feminine я / ти / вона |
виклика́ла vyklykála | |
| neuter воно |
виклика́ло vyklykálo | |
Etymology 2
From ви́- (vý-) + кли́кати (klýkaty).
Pronunciation
Verb
ви́кликати • (výklykaty) pf (imperfective виклика́ти) (transitive)
- to call out, to call for, to send for, to summon (ask or order to attend)
- to challenge
- to call forth, to evoke, to provoke
Conjugation
Conjugation of ви́кликати, ви́кликать (class 6a, perfective, transitive)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | ви́кликати, ви́кликать výklykaty, výklykatʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | ви́кликаний výklykanyj impersonal: ви́кликано výklykano |
| adverbial | — | ви́кликавши výklykavšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | ви́кличу výklyču |
| 2nd singular ти |
— | ви́кличеш výklyčeš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | ви́кличе výklyče |
| 1st plural ми |
— | ви́кличем, ви́кличемо výklyčem, výklyčemo |
| 2nd plural ви |
— | ви́кличете výklyčete |
| 3rd plural вони |
— | ви́кличуть výklyčutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | ви́кличмо výklyčmo |
| second-person | ви́клич výklyč |
ви́кличте výklyčte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
ви́кликав výklykav |
ви́кликали výklykaly |
| feminine я / ти / вона |
ви́кликала výklykala | |
| neuter воно |
ви́кликало výklykalo | |
Derived terms
- ви́клик m (výklyk)
Further reading
- Bilodid, I. K., editor (1970–1980), “викликати”, in Словник української мови: в 11 т. (in Ukrainian), Kyiv: Naukova Dumka
- Rusanivskyi, V. M., editor (2012), “викликати”, in Словник української мови: у 20 т. (in Ukrainian), volumes 2 (в – відсрібли́тися), Kyiv: Naukova Dumka, →ISBN
- “викликати”, in Горох – Словозміна (in Ukrainian)
- “викликати”, in Kyiv Dictionary (in English)
- “викликати”, in Словник.ua (in Ukrainian)