до́слід (dóslid) + -ник (-nyk)
дослі́дник • (doslídnyk) m pers (genitive дослі́дника, nominative plural дослі́дники, genitive plural дослі́дників, feminine дослі́дниця)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | дослі́дник doslídnyk |
дослі́дники doslídnyky |
genitive | дослі́дника doslídnyka |
дослі́дників doslídnykiv |
dative | дослі́дникові, дослі́днику doslídnykovi, doslídnyku |
дослі́дникам doslídnykam |
accusative | дослі́дника doslídnyka |
дослі́дників doslídnykiv |
instrumental | дослі́дником doslídnykom |
дослі́дниками doslídnykamy |
locative | дослі́дникові, дослі́днику doslídnykovi, doslídnyku |
дослі́дниках doslídnykax |
vocative | дослі́днику doslídnyku |
дослі́дники doslídnyky |