Ultimately from Proto-Slavic *děva (“maiden, girl”). Cognates include Belarusian дзяўчы́на (dzjaŭčýna), Polish dziewczyna.
ді́вчина or дівчи́на • (dívčyna or divčýna) f pers (genitive ді́вчини or дівчи́ни, nominative plural дівча́та, genitive plural дівча́т, diminutive дівча́)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | ді́вчина, дівчи́на dívčyna, divčýna |
дівча́та divčáta |
genitive | ді́вчини, дівчи́ни dívčyny, divčýny |
дівча́т divčát |
dative | ді́вчині, дівчи́ні dívčyni, divčýni |
дівча́там divčátam |
accusative | ді́вчину, дівчи́ну dívčynu, divčýnu |
дівча́т divčát |
instrumental | ді́вчиною, дівчи́ною dívčynoju, divčýnoju |
дівча́тами divčátamy |
locative | ді́вчині, дівчи́ні dívčyni, divčýni |
дівча́тах divčátax |
vocative | ді́вчино, дівчи́но dívčyno, divčýno |
дівча́та divčáta |