From зако́н (zakón) + -о- (-o-) + да́в- (dáv-) + -ець (-ecʹ).
законода́вець • (zakonodávecʹ) m pers (genitive законода́вця, nominative plural законода́вці, genitive plural законода́вців, feminine законода́виця)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | законода́вець zakonodávecʹ |
законода́вці zakonodávci |
genitive | законода́вця zakonodávcja |
законода́вців zakonodávciv |
dative | законода́вцеві, законода́вцю zakonodávcevi, zakonodávcju |
законода́вцям zakonodávcjam |
accusative | законода́вця zakonodávcja |
законода́вців zakonodávciv |
instrumental | законода́вцем zakonodávcem |
законода́вцями zakonodávcjamy |
locative | законода́вцеві, законода́вцю, законода́вці zakonodávcevi, zakonodávcju, zakonodávci |
законода́вцях zakonodávcjax |
vocative | законода́вцю zakonodávcju |
законода́вці zakonodávci |