зви́к(нути) (zvýk(nuty)) + -а́ти (-áty)
звика́ти • (zvykáty) impf (perfective зви́кнути)
| imperfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | звика́ти, звика́ть zvykáty, zvykátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | — |
| adverbial | звика́ючи zvykájučy |
звика́вши zvykávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
звика́ю zvykáju |
бу́ду звика́ти, бу́ду звика́ть, звика́тиму búdu zvykáty, búdu zvykátʹ, zvykátymu |
| 2nd singular ти |
звика́єш zvykáješ |
бу́деш звика́ти, бу́деш звика́ть, звика́тимеш búdeš zvykáty, búdeš zvykátʹ, zvykátymeš |
| 3rd singular він / вона / воно |
звика́є zvykáje |
бу́де звика́ти, бу́де звика́ть, звика́тиме búde zvykáty, búde zvykátʹ, zvykátyme |
| 1st plural ми |
звика́єм, звика́ємо zvykájem, zvykájemo |
бу́демо звика́ти, бу́демо звика́ть, звика́тимемо, звика́тимем búdemo zvykáty, búdemo zvykátʹ, zvykátymemo, zvykátymem |
| 2nd plural ви |
звика́єте zvykájete |
бу́дете звика́ти, бу́дете звика́ть, звика́тимете búdete zvykáty, búdete zvykátʹ, zvykátymete |
| 3rd plural вони |
звика́ють zvykájutʹ |
бу́дуть звика́ти, бу́дуть звика́ть, звика́тимуть búdutʹ zvykáty, búdutʹ zvykátʹ, zvykátymutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | звика́ймо zvykájmo |
| second-person | звика́й zvykáj |
звика́йте zvykájte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
звика́в zvykáv |
звика́ли zvykály |
| feminine я / ти / вона |
звика́ла zvykála | |
| neuter воно |
звика́ло zvykálo | |