о- (o-) + труї́ти (trujíty). Cognates include Polish otruć, Belarusian атруці́ць (atrucícʹ).
отруї́ти • (otrujíty) pf (imperfective отру́ювати or труї́ти)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | отруї́ти, отруї́ть otrujíty, otrujítʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | отру́єний otrújenyj impersonal: отру́єно otrújeno |
| adverbial | — | отруї́вши otrujívšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | отрую́ otrujú |
| 2nd singular ти |
— | отру́їш otrújiš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | отру́їть otrújitʹ |
| 1st plural ми |
— | отру́їм, отру́їмо otrújim, otrújimo |
| 2nd plural ви |
— | отру́їте otrújite |
| 3rd plural вони |
— | отру́ять otrújatʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | отруї́м, отруї́мо otrujím, otrujímo |
| second-person | отруї́ otrují |
отруї́ть otrujítʹ |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
отруї́в otrujív |
отруї́ли otrujíly |
| feminine я / ти / вона |
отруї́ла otrujíla | |
| neuter воно |
отруї́ло otrujílo | |