From Proto-Slavic *prostorъ.
про́стір • (próstir) m inan (genitive про́стору, nominative plural про́стори, genitive plural про́сторів, relational adjective просторо́вий)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | про́стір próstir |
про́стори próstory |
genitive | про́стору próstoru |
про́сторів próstoriv |
dative | про́сторові, про́стору próstorovi, próstoru |
про́сторам próstoram |
accusative | про́стір próstir |
про́стори próstory |
instrumental | про́стором próstorom |
про́сторами próstoramy |
locative | про́сторі próstori |
про́сторах próstorax |
vocative | про́сторе próstore |
про́стори próstory |