робітни́к • (robitnýk) m pers (genitive робітника́, nominative plural робітники́, genitive plural робітникі́в, feminine робітни́ця)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | робітни́к robitnýk |
робітники́ robitnyký |
genitive | робітника́ robitnyká |
робітникі́в robitnykív |
dative | робітнико́ві, робітнику́ robitnykóvi, robitnykú |
робітника́м robitnykám |
accusative | робітника́ robitnyká |
робітникі́в robitnykív |
instrumental | робітнико́м robitnykóm |
робітника́ми robitnykámy |
locative | робітнико́ві, робітнику́ robitnykóvi, robitnykú |
робітника́х robitnykáx |
vocative | робітнику́, робітни́че robitnykú, robitnýče |
робітники́ robitnyký |