Конфу́цій • (Konfúcij) m anim (genitive Конфу́ція)
singular | |
---|---|
nominative | Конфу́цій Konfúcij |
genitive | Конфу́ція Konfúcija |
dative | Конфу́цію Konfúciju |
accusative | Конфу́ція Konfúcija |
instrumental | Конфу́ціемъ Konfúcijem |
prepositional | Конфу́ціи Konfúcii |
Borrowed from Latin Cōnfūcius, from Mandarin 孔夫子 (Kǒng Fūzǐ, “Master Kong”).
Конфу́цій • (Konfúcij) m pers (genitive Конфу́ція, uncountable)
singular | |
---|---|
nominative | Конфу́цій Konfúcij |
genitive | Конфу́ція Konfúcija |
dative | Конфу́цію, Конфу́цієві Konfúciju, Konfúcijevi |
accusative | Конфу́ція Konfúcija |
instrumental | Конфу́цієм Konfúcijem |
locative | Конфу́цію, Конфу́цієві, Конфу́ції Konfúciju, Konfúcijevi, Konfúciji |
vocative | Конфу́цію Konfúciju |