асиґнува́ти • (asygnuváty) impf or pf
| biaspectual | ||
|---|---|---|
| infinitive | асиґнува́ти, асиґнува́ть asygnuváty, asygnuvátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | асиґно́ваний asygnóvanyj impersonal: асиґно́вано asygnóvano |
| adverbial | асиґну́ючи asygnújučy |
асиґнува́вши asygnuvávšy |
| present tense (imperfective) | future tense (imperfective) | |
| future tense (perfective) | — | |
| 1st singular я |
асиґну́ю asygnúju |
бу́ду асиґнува́ти, бу́ду асиґнува́ть, асиґнува́тиму búdu asygnuváty, búdu asygnuvátʹ, asygnuvátymu |
| 2nd singular ти |
асиґну́єш asygnúješ |
бу́деш асиґнува́ти, бу́деш асиґнува́ть, асиґнува́тимеш búdeš asygnuváty, búdeš asygnuvátʹ, asygnuvátymeš |
| 3rd singular він / вона / воно |
асиґну́є asygnúje |
бу́де асиґнува́ти, бу́де асиґнува́ть, асиґнува́тиме búde asygnuváty, búde asygnuvátʹ, asygnuvátyme |
| 1st plural ми |
асиґну́єм, асиґну́ємо asygnújem, asygnújemo |
бу́демо асиґнува́ти, бу́демо асиґнува́ть, асиґнува́тимемо, асиґнува́тимем búdemo asygnuváty, búdemo asygnuvátʹ, asygnuvátymemo, asygnuvátymem |
| 2nd plural ви |
асиґну́єте asygnújete |
бу́дете асиґнува́ти, бу́дете асиґнува́ть, асиґнува́тимете búdete asygnuváty, búdete asygnuvátʹ, asygnuvátymete |
| 3rd plural вони |
асиґну́ють asygnújutʹ |
бу́дуть асиґнува́ти, бу́дуть асиґнува́ть, асиґнува́тимуть búdutʹ asygnuváty, búdutʹ asygnuvátʹ, asygnuvátymutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | асиґну́ймо asygnújmo |
| second-person | асиґну́й asygnúj |
асиґну́йте asygnújte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
асиґнува́в asygnuváv |
асиґнува́ли asygnuvály |
| feminine я / ти / вона |
асиґнува́ла asygnuvála | |
| neuter воно |
асиґнува́ло asygnuválo | |