From брикати (brykaty) + -ну́ти (-núty)
брикну́ти • (bryknúty) pf
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | брикну́ти, брикну́ть bryknúty, bryknútʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | — |
| adverbial | — | брикну́вши bryknúvšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | брикну́ bryknú |
| 2nd singular ти |
— | брикне́ш bryknéš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | брикне́ brykné |
| 1st plural ми |
— | брикне́м, брикнемо́ brykném, bryknemó |
| 2nd plural ви |
— | брикнете́ brykneté |
| 3rd plural вони |
— | брикну́ть bryknútʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | брикні́м, брикні́мо brykním, bryknímo |
| second-person | брикни́ brykný |
брикні́ть bryknítʹ |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
брикну́в bryknúv |
брикну́ли bryknúly |
| feminine я / ти / вона |
брикну́ла bryknúla | |
| neuter воно |
брикну́ло bryknúlo | |