From ви́- (vý-) + шикувати (šykuvaty)
ви́шикувати • (výšykuvaty) pf (imperfective вишико́вувати)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | ви́шикувати, ви́шикувать výšykuvaty, výšykuvatʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | ви́шикуваний výšykuvanyj impersonal: ви́шикувано výšykuvano |
| adverbial | — | ви́шикувавши výšykuvavšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | ви́шикую výšykuju |
| 2nd singular ти |
— | ви́шикуєш výšykuješ |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | ви́шикує výšykuje |
| 1st plural ми |
— | ви́шикуєм, ви́шикуємо výšykujem, výšykujemo |
| 2nd plural ви |
— | ви́шикуєте výšykujete |
| 3rd plural вони |
— | ви́шикують výšykujutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | ви́шикуймо výšykujmo |
| second-person | ви́шикуй výšykuj |
ви́шикуйте výšykujte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
ви́шикував výšykuvav |
ви́шикували výšykuvaly |
| feminine я / ти / вона |
ви́шикувала výšykuvala | |
| neuter воно |
ви́шикувало výšykuvalo | |