From ви́- (vý-) + шука́ти (šukáty). Compare Polish wyszukać.
ви́шукати • (výšukaty) pf (imperfective вишу́кувати or вишуко́вувати (rare)) (transitive)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | ви́шукати, ви́шукать výšukaty, výšukatʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | ви́шуканий výšukanyj impersonal: ви́шукано výšukano |
| adverbial | — | ви́шукавши výšukavšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | ви́шукаю výšukaju |
| 2nd singular ти |
— | ви́шукаєш výšukaješ |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | ви́шукає výšukaje |
| 1st plural ми |
— | ви́шукаєм, ви́шукаємо výšukajem, výšukajemo |
| 2nd plural ви |
— | ви́шукаєте výšukajete |
| 3rd plural вони |
— | ви́шукають výšukajutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | ви́шукаймо výšukajmo |
| second-person | ви́шукай výšukaj |
ви́шукайте výšukajte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
ви́шукав výšukav |
ви́шукали výšukaly |
| feminine я / ти / вона |
ви́шукала výšukala | |
| neuter воно |
ви́шукало výšukalo | |