від- (vid-) + дя́кувати (djákuvaty) + -ити (-yty)
віддя́чити • (viddjáčyty) pf (imperfective віддя́чувати)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | віддя́чити, віддя́чить viddjáčyty, viddjáčytʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | — |
| adverbial | — | віддя́чивши viddjáčyvšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | віддя́чу viddjáču |
| 2nd singular ти |
— | віддя́чиш viddjáčyš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | віддя́чить viddjáčytʹ |
| 1st plural ми |
— | віддя́чим, віддя́чимо viddjáčym, viddjáčymo |
| 2nd plural ви |
— | віддя́чите viddjáčyte |
| 3rd plural вони |
— | віддя́чать viddjáčatʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | віддя́чмо viddjáčmo |
| second-person | віддя́ч viddjáč |
віддя́чте viddjáčte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
віддя́чив viddjáčyv |
віддя́чили viddjáčyly |
| feminine я / ти / вона |
віддя́чила viddjáčyla | |
| neuter воно |
віддя́чило viddjáčylo | |