From від- (vid-) + леті́ти (letíty). Compare Russian отлете́ть (otletétʹ), Belarusian адляце́ць (adljacjécʹ).
відлеті́ти • (vidletíty) pf (imperfective відліта́ти)
perfective aspect | ||
---|---|---|
infinitive | відлеті́ти, відлеті́ть vidletíty, vidletítʹ | |
participles | present tense | past tense |
active | — | — |
passive | — | — |
adverbial | — | відлеті́вши vidletívšy |
present tense | future tense | |
1st singular я |
— | відлечу́ vidlečú |
2nd singular ти |
— | відлети́ш vidletýš |
3rd singular він / вона / воно |
— | відлети́ть vidletýtʹ |
1st plural ми |
— | відлети́м, відлетимо́ vidletým, vidletymó |
2nd plural ви |
— | відлетите́ vidletyté |
3rd plural вони |
— | відлетя́ть vidletjátʹ |
imperative | singular | plural |
first-person | — | відлеті́м, відлеті́мо vidletím, vidletímo |
second-person | відлети́ vidletý |
відлеті́ть vidletítʹ |
past tense | singular | plural ми / ви / вони |
masculine я / ти / він |
відлеті́в vidletív |
відлеті́ли vidletíly |
feminine я / ти / вона |
відлеті́ла vidletíla | |
neuter воно |
відлеті́ло vidletílo |