From відмі́тити (vidmítyty) + -ка (-ka)
відмі́тка • (vidmítka) f inan (genitive відмі́тки, nominative plural відмі́тки, genitive plural відмі́ток)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | відмі́тка vidmítka |
відмі́тки vidmítky |
genitive | відмі́тки vidmítky |
відмі́ток vidmítok |
dative | відмі́тці vidmítci |
відмі́ткам vidmítkam |
accusative | відмі́тку vidmítku |
відмі́тки vidmítky |
instrumental | відмі́ткою vidmítkoju |
відмі́тками vidmítkamy |
locative | відмі́тці vidmítci |
відмі́тках vidmítkax |
vocative | відмі́тко vidmítko |
відмі́тки vidmítky |