From від- (vid-) + полірува́ти (poliruváty)
відполірува́ти • (vidpoliruváty) pf
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | відполірува́ти, відполірува́ть vidpoliruváty, vidpoliruvátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | відполіро́ваний vidpoliróvanyj impersonal: відполіро́вано vidpoliróvano |
| adverbial | — | відполірува́вши vidpoliruvávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | відполіру́ю vidpolirúju |
| 2nd singular ти |
— | відполіру́єш vidpolirúješ |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | відполіру́є vidpolirúje |
| 1st plural ми |
— | відполіру́єм, відполіру́ємо vidpolirújem, vidpolirújemo |
| 2nd plural ви |
— | відполіру́єте vidpolirújete |
| 3rd plural вони |
— | відполіру́ють vidpolirújutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | відполіру́ймо vidpolirújmo |
| second-person | відполіру́й vidpolirúj |
відполіру́йте vidpolirújte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
відполірува́в vidpoliruváv |
відполірува́ли vidpoliruvály |
| feminine я / ти / вона |
відполірува́ла vidpoliruvála | |
| neuter воно |
відполірува́ло vidpoliruválo | |