From від- (vid-) + чепи́ти (čepýty)
відчепи́ти • (vidčepýty) pf (imperfective відчі́плювати or відчіпля́ти or відче́плювати)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | відчепи́ти, відчепи́ть vidčepýty, vidčepýtʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | — |
| adverbial | — | відчепи́вши vidčepývšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | відчеплю́ vidčepljú |
| 2nd singular ти |
— | відче́пиш vidčépyš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | відче́пить vidčépytʹ |
| 1st plural ми |
— | відче́пим, відче́пимо vidčépym, vidčépymo |
| 2nd plural ви |
— | відче́пите vidčépyte |
| 3rd plural вони |
— | відче́плять vidčépljatʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | відчепі́м, відчепі́мо vidčepím, vidčepímo |
| second-person | відчепи́ vidčepý |
відчепі́ть vidčepítʹ |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
відчепи́в vidčepýv |
відчепи́ли vidčepýly |
| feminine я / ти / вона |
відчепи́ла vidčepýla | |
| neuter воно |
відчепи́ло vidčepýlo | |