відчепи́тися • (vidčepýtysja) pf (imperfective відчі́плюватися)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | відчепи́тися, відчепи́тись, відчепи́ться vidčepýtysja, vidčepýtysʹ, vidčepýtʹsja | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | — |
| adverbial | — | відчепи́вшись vidčepývšysʹ |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | відчеплю́ся, відчеплю́сь vidčepljúsja, vidčepljúsʹ |
| 2nd singular ти |
— | відче́пишся vidčépyšsja |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | відче́питься vidčépytʹsja |
| 1st plural ми |
— | відче́пимся, відче́пимося, відче́пимось vidčépymsja, vidčépymosja, vidčépymosʹ |
| 2nd plural ви |
— | відче́питеся, відче́питесь vidčépytesja, vidčépytesʹ |
| 3rd plural вони |
— | відче́пляться vidčépljatʹsja |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | відчепі́мся, відчепі́мося, відчепі́мось vidčepímsja, vidčepímosja, vidčepímosʹ |
| second-person | відчепи́ся, відчепи́сь vidčepýsja, vidčepýsʹ |
відчепі́ться vidčepítʹsja |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
відчепи́вся, відчепи́всь vidčepývsja, vidčepývsʹ |
відчепи́лися, відчепи́лись vidčepýlysja, vidčepýlysʹ |
| feminine я / ти / вона |
відчепи́лася, відчепи́лась vidčepýlasja, vidčepýlasʹ | |
| neuter воно |
відчепи́лося, відчепи́лось vidčepýlosja, vidčepýlosʹ | |