From віді- (vidi-) + гну́ти (hnúty). Compare Russian отогну́ть (otognútʹ), Belarusian адагну́ць (adahnúcʹ), Polish odgiąć.
відігну́ти • (vidihnúty) pf (imperfective відгина́ти) (transitive)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | відігну́ти, відігну́ть vidihnúty, vidihnútʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | віді́гнутий vidíhnutyj impersonal: віді́гнуто vidíhnuto |
| adverbial | — | відігну́вши vidihnúvšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | відігну́ vidihnú |
| 2nd singular ти |
— | відігне́ш vidihnéš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | відігне́ vidihné |
| 1st plural ми |
— | відігне́м, відігнемо́ vidihném, vidihnemó |
| 2nd plural ви |
— | відігнете́ vidihneté |
| 3rd plural вони |
— | відігну́ть vidihnútʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | відігні́м, відігні́мо vidihním, vidihnímo |
| second-person | відігни́ vidihný |
відігні́ть vidihnítʹ |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
відігну́в vidihnúv |
відігну́ли vidihnúly |
| feminine я / ти / вона |
відігну́ла vidihnúla | |
| neuter воно |
відігну́ло vidihnúlo | |