From до́брий (dóbryj) + честь (čestʹ) + -ний (-nyj).
доброче́сний • (dobročésnyj)
| masculine | neuter | feminine | plural | ||
|---|---|---|---|---|---|
| nominative | доброче́сний dobročésnyj |
доброче́сне dobročésne |
доброче́сна dobročésna |
доброче́сні dobročésni | |
| genitive | доброче́сного dobročésnoho |
доброче́сної dobročésnoji |
доброче́сних dobročésnyx | ||
| dative | доброче́сному dobročésnomu |
доброче́сній dobročésnij |
доброче́сним dobročésnym | ||
| accusative | animate | доброче́сного dobročésnoho |
доброче́сне dobročésne |
доброче́сну dobročésnu |
доброче́сних dobročésnyx |
| inanimate | доброче́сний dobročésnyj |
доброче́сні dobročésni | |||
| instrumental | доброче́сним dobročésnym |
доброче́сною dobročésnoju |
доброче́сними dobročésnymy | ||
| locative | доброче́сному, доброче́снім dobročésnomu, dobročésnim |
доброче́сній dobročésnij |
доброче́сних dobročésnyx | ||