From до- (do-) + вік (vik) + -ний (-nyj).
дові́чний • (dovíčnyj) (adverb дові́чно, abstract noun дові́чність)
| masculine | neuter | feminine | plural | ||
|---|---|---|---|---|---|
| nominative | дові́чний dovíčnyj |
дові́чне dovíčne |
дові́чна dovíčna |
дові́чні dovíčni | |
| genitive | дові́чного dovíčnoho |
дові́чної dovíčnoji |
дові́чних dovíčnyx | ||
| dative | дові́чному dovíčnomu |
дові́чній dovíčnij |
дові́чним dovíčnym | ||
| accusative | animate | дові́чного dovíčnoho |
дові́чне dovíčne |
дові́чну dovíčnu |
дові́чних dovíčnyx |
| inanimate | дові́чний dovíčnyj |
дові́чні dovíčni | |||
| instrumental | дові́чним dovíčnym |
дові́чною dovíčnoju |
дові́чними dovíčnymy | ||
| locative | дові́чному, дові́чнім dovíčnomu, dovíčnim |
дові́чній dovíčnij |
дові́чних dovíčnyx | ||