Scientific term from English electron coined in 19th century. Morphologically formed as електри́чен (elektríčen, “electric”) + -он (-on). The suffix reflects the ending of Ancient Greek ἰόν (ión, “going, coming”) (whence Bulgarian йон (jon, “ion”)).
електро́н • (elektrón) m (relational adjective електро́нен)
singular | plural | |
---|---|---|
indefinite | електро́н elektrón |
електро́ни elektróni |
definite (subject form) |
електро́нът elektrónǎt |
електро́ните elektrónite |
definite (object form) |
електро́на elektróna | |
count form | — | електро́на elektróna |
vocative form | електро́не elektróne |
електро́ни elektróni |
електрон • (elektron) m (plural електрони, relational adjective електронски)
singular | plural | |
---|---|---|
indefinite | електрон | електрони |
definite unspecified | електронот | електроните |
definite proximal | електронов | електрониве |
definite distal | електронон | електронине |
vocative | електрону | електрони |
count form | — | електрона |
елѐктро̄н m (Latin spelling elèktrōn)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | елѐктро̄н | електрони |
genitive | електро́на | електрона |
dative | електрону | електронима |
accusative | електрон | електроне |
vocative | електроне | електрони |
locative | електрону | електронима |
instrumental | електроном | електронима |
Borrowed from Russian электро́н (elektrón), from French électron, from English electron.
електро́н • (elektrón) m inan (genitive електро́на, nominative plural електро́ни, genitive plural електро́нів, relational adjective електро́нний)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | електро́н elektrón |
електро́ни elektróny |
genitive | електро́на elektróna |
електро́нів elektróniv |
dative | електро́нові, електро́ну elektrónovi, elektrónu |
електро́нам elektrónam |
accusative | електро́н elektrón |
електро́ни elektróny |
instrumental | електро́ном elektrónom |
електро́нами elektrónamy |
locative | електро́ні elektróni |
електро́нах elektrónax |
vocative | електро́не elektróne |
електро́ни elektróny |