Cognate with Polish zjawić się.
з'яви́тися • (zʺjavýtysja) pf (imperfective з'явля́тися)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | з'яви́тися, з'яви́тись, з'яви́ться zʺjavýtysja, zʺjavýtysʹ, zʺjavýtʹsja | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | — |
| adverbial | — | з'яви́вшись zʺjavývšysʹ |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | з'явлю́ся, з'явлю́сь zʺjavljúsja, zʺjavljúsʹ |
| 2nd singular ти |
— | з'я́вишся zʺjávyšsja |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | з'я́виться zʺjávytʹsja |
| 1st plural ми |
— | з'я́вимся, з'я́вимося, з'я́вимось zʺjávymsja, zʺjávymosja, zʺjávymosʹ |
| 2nd plural ви |
— | з'я́витеся, з'я́витесь zʺjávytesja, zʺjávytesʹ |
| 3rd plural вони |
— | з'я́вляться zʺjávljatʹsja |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | з'яві́мся, з'яві́мося, з'яві́мось zʺjavímsja, zʺjavímosja, zʺjavímosʹ |
| second-person | з'яви́ся, з'яви́сь zʺjavýsja, zʺjavýsʹ |
з'яві́ться zʺjavítʹsja |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
з'яви́вся, з'яви́всь zʺjavývsja, zʺjavývsʹ |
з'яви́лися, з'яви́лись zʺjavýlysja, zʺjavýlysʹ |
| feminine я / ти / вона |
з'яви́лася, з'яви́лась zʺjavýlasja, zʺjavýlasʹ | |
| neuter воно |
з'яви́лося, з'яви́лось zʺjavýlosja, zʺjavýlosʹ | |