забльокува́ти • (zablʹokuváty) pf
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | забльокува́ти, забльокува́ть zablʹokuváty, zablʹokuvátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | забльоко́ваний zablʹokóvanyj impersonal: забльоко́вано zablʹokóvano |
| adverbial | — | забльокува́вши zablʹokuvávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | забльоку́ю zablʹokúju |
| 2nd singular ти |
— | забльоку́єш zablʹokúješ |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | забльоку́є zablʹokúje |
| 1st plural ми |
— | забльоку́єм, забльоку́ємо zablʹokújem, zablʹokújemo |
| 2nd plural ви |
— | забльоку́єте zablʹokújete |
| 3rd plural вони |
— | забльоку́ють zablʹokújutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | забльоку́ймо zablʹokújmo |
| second-person | забльоку́й zablʹokúj |
забльоку́йте zablʹokújte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
забльокува́в zablʹokuváv |
забльокува́ли zablʹokuvály |
| feminine я / ти / вона |
забльокува́ла zablʹokuvála | |
| neuter воно |
забльокува́ло zablʹokuválo | |