From за- (za-) + вчи́ти (včýty).
завчи́ти • (zavčýty) pf (imperfective завча́ти or зау́чувати)
perfective aspect | ||
---|---|---|
infinitive | завчи́ти, завчи́ть zavčýty, zavčýtʹ | |
participles | present tense | past tense |
active | — | — |
passive | — | за́вчений závčenyj impersonal: за́вчено závčeno |
adverbial | — | завчи́вши zavčývšy |
present tense | future tense | |
1st singular я |
— | завчу́ zavčú |
2nd singular ти |
— | завчи́ш zavčýš |
3rd singular він / вона / воно |
— | завчи́ть zavčýtʹ |
1st plural ми |
— | завчи́м, завчимо́ zavčým, zavčymó |
2nd plural ви |
— | завчите́ zavčyté |
3rd plural вони |
— | завча́ть zavčátʹ |
imperative | singular | plural |
first-person | — | завчі́м, завчі́мо zavčím, zavčímo |
second-person | завчи́ zavčý |
завчі́ть zavčítʹ |
past tense | singular | plural ми / ви / вони |
masculine я / ти / він |
завчи́в zavčýv |
завчи́ли zavčýly |
feminine я / ти / вона |
завчи́ла zavčýla | |
neuter воно |
завчи́ло zavčýlo |