From за- (za-) + нотува́ти (notuváty). Compare Polish zanotować.
занотува́ти • (zanotuváty) pf (imperfective нотува́ти or заното́вувати)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | занотува́ти, занотува́ть zanotuváty, zanotuvátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | заното́ваний zanotóvanyj impersonal: заното́вано zanotóvano |
| adverbial | — | занотува́вши zanotuvávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | заноту́ю zanotúju |
| 2nd singular ти |
— | заноту́єш zanotúješ |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | заноту́є zanotúje |
| 1st plural ми |
— | заноту́єм, заноту́ємо zanotújem, zanotújemo |
| 2nd plural ви |
— | заноту́єте zanotújete |
| 3rd plural вони |
— | заноту́ють zanotújutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | заноту́ймо zanotújmo |
| second-person | заноту́й zanotúj |
заноту́йте zanotújte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
занотува́в zanotuváv |
занотува́ли zanotuvály |
| feminine я / ти / вона |
занотува́ла zanotuvála | |
| neuter воно |
занотува́ло zanotuválo | |