From з- (z-) + ві́льний (vílʹnyj) + -и́ти (-ýty). Compare Polish zwolnić.
звільни́ти • (zvilʹnýty) pf (imperfective звільня́ти) (transitive)
perfective aspect | ||
---|---|---|
infinitive | звільни́ти, звільни́ть zvilʹnýty, zvilʹnýtʹ | |
participles | present tense | past tense |
active | — | — |
passive | — | зві́льнений zvílʹnenyj impersonal: зві́льнено zvílʹneno |
adverbial | — | звільни́вши zvilʹnývšy |
present tense | future tense | |
1st singular я |
— | звільню́ zvilʹnjú |
2nd singular ти |
— | зві́льниш zvílʹnyš |
3rd singular він / вона / воно |
— | зві́льнить zvílʹnytʹ |
1st plural ми |
— | зві́льним, зві́льнимо zvílʹnym, zvílʹnymo |
2nd plural ви |
— | зві́льните zvílʹnyte |
3rd plural вони |
— | зві́льнять zvílʹnjatʹ |
imperative | singular | plural |
first-person | — | звільні́м, звільні́мо zvilʹním, zvilʹnímo |
second-person | звільни́ zvilʹný |
звільні́ть zvilʹnítʹ |
past tense | singular | plural ми / ви / вони |
masculine я / ти / він |
звільни́в zvilʹnýv |
звільни́ли zvilʹnýly |
feminine я / ти / вона |
звільни́ла zvilʹnýla | |
neuter воно |
звільни́ло zvilʹnýlo |