From з- (z-) + міцни́й (micnýj) + -и́ти (-ýty).
зміцни́ти • (zmicnýty) pf (imperfective змі́цнювати) (transitive)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | зміцни́ти, зміцни́ть zmicnýty, zmicnýtʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | змі́цнений zmícnenyj impersonal: змі́цнено zmícneno |
| adverbial | — | зміцни́вши zmicnývšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | зміцню́ zmicnjú |
| 2nd singular ти |
— | зміцни́ш zmicnýš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | зміцни́ть zmicnýtʹ |
| 1st plural ми |
— | зміцни́м, зміцнимо́ zmicným, zmicnymó |
| 2nd plural ви |
— | зміцните́ zmicnyté |
| 3rd plural вони |
— | зміцня́ть zmicnjátʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | зміцні́м, зміцні́мо zmicním, zmicnímo |
| second-person | зміцни́ zmicný |
зміцні́ть zmicnítʹ |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
зміцни́в zmicnýv |
зміцни́ли zmicnýly |
| feminine я / ти / вона |
зміцни́ла zmicnýla | |
| neuter воно |
зміцни́ло zmicnýlo | |