From Proto-Slavic *kogъtь.
ко́гіть • (kóhitʹ) m inan (genitive ко́гтя, nominative plural ко́гті, genitive plural ко́гтів)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | ко́гіть kóhitʹ |
ко́гті kóhti |
genitive | ко́гтя kóhtja |
ко́гтів kóhtiv |
dative | ко́гтеві, ко́гтю kóhtevi, kóhtju |
ко́гтям kóhtjam |
accusative | ко́гіть kóhitʹ |
ко́гті kóhti |
instrumental | ко́гтем kóhtem |
ко́гтями kóhtjamy |
locative | ко́гтю, ко́гті kóhtju, kóhti |
ко́гтях kóhtjax |
vocative | ко́гтю kóhtju |
ко́гті kóhti |