ко́мір (kómir) + -е́ць (-écʹ)
коміре́ць • (komirécʹ) m inan (genitive комірця́, nominative plural комірці́, genitive plural комірці́в, relational adjective комірце́вий)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | коміре́ць komirécʹ |
комірці́ komircí |
genitive | комірця́ komircjá |
комірці́в komircív |
dative | комірце́ві, комірцю́ komircévi, komircjú |
комірця́м komircjám |
accusative | коміре́ць komirécʹ |
комірці́ komircí |
instrumental | комірце́м komircém |
комірця́ми komircjámy |
locative | комірцю́, комірці́ komircjú, komircí |
комірця́х komircjáx |
vocative | комірцю́ komircjú |
комірці́ komircí |