мо́ва (móva, “language”) + -о- (-o-) + знаве́ць (znavécʹ, “expert”)
мовозна́вець • (movoznávecʹ) m pers (genitive мовозна́вця, nominative plural мовозна́вці, genitive plural мовозна́вців, feminine мовозна́виця, relational adjective мовозна́вчий)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | мовозна́вець movoznávecʹ |
мовозна́вці movoznávci |
genitive | мовозна́вця movoznávcja |
мовозна́вців movoznávciv |
dative | мовозна́вцеві, мовозна́вцю movoznávcevi, movoznávcju |
мовозна́вцям movoznávcjam |
accusative | мовозна́вця movoznávcja |
мовозна́вців movoznávciv |
instrumental | мовозна́вцем movoznávcem |
мовозна́вцями movoznávcjamy |
locative | мовозна́вцеві, мовозна́вцю, мовозна́вці movoznávcevi, movoznávcju, movoznávci |
мовозна́вцях movoznávcjax |
vocative | мовозна́вцю movoznávcju |
мовозна́вці movoznávci |