From на- (na-) + голоси́ти (holosýty).
наголоси́ти • (naholosýty) pf (imperfective наголо́шувати)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | наголоси́ти, наголоси́ть naholosýty, naholosýtʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | наголо́шений naholóšenyj impersonal: наголо́шено naholóšeno |
| adverbial | — | наголоси́вши naholosývšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | наголошу́ nahološú |
| 2nd singular ти |
— | наголо́сиш naholósyš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | наголо́сить naholósytʹ |
| 1st plural ми |
— | наголо́сим, наголо́симо naholósym, naholósymo |
| 2nd plural ви |
— | наголо́сите naholósyte |
| 3rd plural вони |
— | наголо́сять naholósjatʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | наголосі́м, наголосі́мо naholosím, naholosímo |
| second-person | наголоси́ naholosý |
наголосі́ть naholosítʹ |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
наголоси́в naholosýv |
наголоси́ли naholosýly |
| feminine я / ти / вона |
наголоси́ла naholosýla | |
| neuter воно |
наголоси́ло naholosýlo | |