Inherited from Proto-Slavic *naležati. By surface analysis, на- (na-) + лежа́ти (ležáty). Compare Belarusian нале́жаць (naljéžacʹ), Polish należeć, Russian належа́ть (naležátʹ).
нале́жати • (naléžaty) impf (intransitive)
| imperfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | нале́жати, нале́жать naléžaty, naléžatʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | — |
| adverbial | нале́жачи naléžačy |
нале́жавши naléžavšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
нале́жу naléžu |
бу́ду нале́жати, бу́ду нале́жать, нале́жатиму búdu naléžaty, búdu naléžatʹ, naléžatymu |
| 2nd singular ти |
нале́жиш naléžyš |
бу́деш нале́жати, бу́деш нале́жать, нале́жатимеш búdeš naléžaty, búdeš naléžatʹ, naléžatymeš |
| 3rd singular він / вона / воно |
нале́жить naléžytʹ |
бу́де нале́жати, бу́де нале́жать, нале́жатиме búde naléžaty, búde naléžatʹ, naléžatyme |
| 1st plural ми |
нале́жим, нале́жимо naléžym, naléžymo |
бу́демо нале́жати, бу́демо нале́жать, нале́жатимемо, нале́жатимем búdemo naléžaty, búdemo naléžatʹ, naléžatymemo, naléžatymem |
| 2nd plural ви |
нале́жите naléžyte |
бу́дете нале́жати, бу́дете нале́жать, нале́жатимете búdete naléžaty, búdete naléžatʹ, naléžatymete |
| 3rd plural вони |
нале́жать naléžatʹ |
бу́дуть нале́жати, бу́дуть нале́жать, нале́жатимуть búdutʹ naléžaty, búdutʹ naléžatʹ, naléžatymutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | нале́жмо naléžmo |
| second-person | нале́ж naléž |
нале́жте naléžte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
нале́жав naléžav |
нале́жали naléžaly |
| feminine я / ти / вона |
нале́жала naléžala | |
| neuter воно |
нале́жало naléžalo | |
нале́жати • (naléžaty) pf (imperfective нале́жувати)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | нале́жати, нале́жать naléžaty, naléžatʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | нале́жаний naléžanyj impersonal: нале́жано naléžano |
| adverbial | — | нале́жавши naléžavšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | нале́жу naléžu |
| 2nd singular ти |
— | нале́жиш naléžyš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | нале́жить naléžytʹ |
| 1st plural ми |
— | нале́жим, нале́жимо naléžym, naléžymo |
| 2nd plural ви |
— | нале́жите naléžyte |
| 3rd plural вони |
— | нале́жать naléžatʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | нале́жмо naléžmo |
| second-person | нале́ж naléž |
нале́жте naléžte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
нале́жав naléžav |
нале́жали naléžaly |
| feminine я / ти / вона |
нале́жала naléžala | |
| neuter воно |
нале́жало naléžalo | |