From оба́ч(ити) (obáč(yty)) + -ливий (-lyvyj).
оба́чливий • (obáčlyvyj) (adverb оба́чливо, abstract noun оба́чливість)
| singular | plural | ||||
|---|---|---|---|---|---|
| masculine | neuter | feminine | |||
| nominative | оба́чливий obáčlyvyj |
оба́чливе obáčlyve |
оба́члива obáčlyva |
оба́чливі obáčlyvi | |
| genitive | оба́чливого obáčlyvoho |
оба́чливої obáčlyvoji |
оба́чливих obáčlyvyx | ||
| dative | оба́чливому obáčlyvomu |
оба́чливій obáčlyvij |
оба́чливим obáčlyvym | ||
| accusative | animate | оба́чливого obáčlyvoho |
оба́чливе obáčlyve |
оба́чливу obáčlyvu |
оба́чливих obáčlyvyx |
| inanimate | оба́чливий obáčlyvyj |
оба́чливі obáčlyvi | |||
| instrumental | оба́чливим obáčlyvym |
оба́чливою obáčlyvoju |
оба́чливими obáčlyvymy | ||
| locative | оба́чливому, оба́чливім obáčlyvomu, obáčlyvim |
оба́чливій obáčlyvij |
оба́чливих obáčlyvyx | ||
| vocative | оба́чливий obáčlyvyj |
оба́чливе obáčlyve |
оба́члива obáčlyva |
оба́чливі obáčlyvi | |