одно- (odno-) + пле́м'я (plémʺja, “tribe”) + -ник (-nyk)
одноплемі́нник • (odnoplemínnyk) m pers (genitive одноплемі́нника, nominative plural одноплемі́нники, genitive plural одноплемі́нників, feminine одноплемі́нниця)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | одноплемі́нник odnoplemínnyk |
одноплемі́нники odnoplemínnyky |
genitive | одноплемі́нника odnoplemínnyka |
одноплемі́нників odnoplemínnykiv |
dative | одноплемі́нникові, одноплемі́ннику odnoplemínnykovi, odnoplemínnyku |
одноплемі́нникам odnoplemínnykam |
accusative | одноплемі́нника odnoplemínnyka |
одноплемі́нників odnoplemínnykiv |
instrumental | одноплемі́нником odnoplemínnykom |
одноплемі́нниками odnoplemínnykamy |
locative | одноплемі́нникові, одноплемі́ннику odnoplemínnykovi, odnoplemínnyku |
одноплемі́нниках odnoplemínnykax |
vocative | одноплемі́ннику odnoplemínnyku |
одноплемі́нники odnoplemínnyky |