From о- (o-) + працюва́ти (pracjuváty). Compare Belarusian апрацава́ць (apracavácʹ), Polish opracować.
опрацюва́ти • (opracjuváty) pf (imperfective опрацьо́вувати) (transitive)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | опрацюва́ти, опрацюва́ть opracjuváty, opracjuvátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | опрацьо́ваний opracʹóvanyj impersonal: опрацьо́вано opracʹóvano |
| adverbial | — | опрацюва́вши opracjuvávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | опрацю́ю opracjúju |
| 2nd singular ти |
— | опрацю́єш opracjúješ |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | опрацю́є opracjúje |
| 1st plural ми |
— | опрацю́єм, опрацю́ємо opracjújem, opracjújemo |
| 2nd plural ви |
— | опрацю́єте opracjújete |
| 3rd plural вони |
— | опрацю́ють opracjújutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | опрацю́ймо opracjújmo |
| second-person | опрацю́й opracjúj |
опрацю́йте opracjújte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
опрацюва́в opracjuváv |
опрацюва́ли opracjuvály |
| feminine я / ти / вона |
опрацюва́ла opracjuvála | |
| neuter воно |
опрацюва́ло opracjuválo | |