From о- (o-) + прилю́дний (pryljúdnyj, “public”) + -ити (-yty).
оприлю́днити • (opryljúdnyty) pf (imperfective оприлю́днювати)
perfective aspect | ||
---|---|---|
infinitive | оприлю́днити, оприлю́днить opryljúdnyty, opryljúdnytʹ | |
participles | present tense | past tense |
active | — | — |
passive | — | оприлю́днений opryljúdnenyj impersonal: оприлю́днено opryljúdneno |
adverbial | — | оприлю́днивши opryljúdnyvšy |
present tense | future tense | |
1st singular я |
— | оприлю́дню opryljúdnju |
2nd singular ти |
— | оприлю́дниш opryljúdnyš |
3rd singular він / вона / воно |
— | оприлю́днить opryljúdnytʹ |
1st plural ми |
— | оприлю́дним, оприлю́днимо opryljúdnym, opryljúdnymo |
2nd plural ви |
— | оприлю́дните opryljúdnyte |
3rd plural вони |
— | оприлю́днять opryljúdnjatʹ |
imperative | singular | plural |
first-person | — | оприлю́днім, оприлю́днімо opryljúdnim, opryljúdnimo |
second-person | оприлю́дни opryljúdny |
оприлю́дніть opryljúdnitʹ |
past tense | singular | plural ми / ви / вони |
masculine я / ти / він |
оприлю́днив opryljúdnyv |
оприлю́днили opryljúdnyly |
feminine я / ти / вона |
оприлю́днила opryljúdnyla | |
neuter воно |
оприлю́днило opryljúdnylo |