From о- (o-) + скажені́ти (skaženíty).
оскажені́ти • (oskaženíty) pf (imperfective скажені́ти)
perfective aspect | ||
---|---|---|
infinitive | оскажені́ти, оскажені́ть oskaženíty, oskaženítʹ | |
participles | present tense | past tense |
active | — | оскажені́лий oskaženílyj |
passive | — | — |
adverbial | — | оскажені́вши oskaženívšy |
present tense | future tense | |
1st singular я |
— | оскажені́ю oskaženíju |
2nd singular ти |
— | оскажені́єш oskaženíješ |
3rd singular він / вона / воно |
— | оскажені́є oskaženíje |
1st plural ми |
— | оскажені́єм, оскажені́ємо oskaženíjem, oskaženíjemo |
2nd plural ви |
— | оскажені́єте oskaženíjete |
3rd plural вони |
— | оскажені́ють oskaženíjutʹ |
imperative | singular | plural |
first-person | — | оскажені́ймо oskaženíjmo |
second-person | оскажені́й oskaženíj |
оскажені́йте oskaženíjte |
past tense | singular | plural ми / ви / вони |
masculine я / ти / він |
оскажені́в oskaženív |
оскажені́ли oskaženíly |
feminine я / ти / вона |
оскажені́ла oskaženíla | |
neuter воно |
оскажені́ло oskaženílo |