From о- (o-) + тото́жний (totóžnyj) + -ити (-yty).
отото́жнити • (ototóžnyty) pf (imperfective отото́жнювати)
perfective aspect | ||
---|---|---|
infinitive | отото́жнити, отото́жнить ototóžnyty, ototóžnytʹ | |
participles | present tense | past tense |
active | — | — |
passive | — | отото́жнений ototóžnenyj impersonal: отото́жнено ototóžneno |
adverbial | — | отото́жнивши ototóžnyvšy |
present tense | future tense | |
1st singular я |
— | отото́жню ototóžnju |
2nd singular ти |
— | отото́жниш ototóžnyš |
3rd singular він / вона / воно |
— | отото́жнить ototóžnytʹ |
1st plural ми |
— | отото́жним, отото́жнимо ototóžnym, ototóžnymo |
2nd plural ви |
— | отото́жните ototóžnyte |
3rd plural вони |
— | отото́жнять ototóžnjatʹ |
imperative | singular | plural |
first-person | — | отото́жнім, отото́жнімо ototóžnim, ototóžnimo |
second-person | отото́жни ototóžny |
отото́жніть ototóžnitʹ |
past tense | singular | plural ми / ви / вони |
masculine я / ти / він |
отото́жнив ototóžnyv |
отото́жнили ototóžnyly |
feminine я / ти / вона |
отото́жнила ototóžnyla | |
neuter воно |
отото́жнило ototóžnylo |