Most likely from Polish paraliż or Middle High German раrаlis. Ultimately from Latin paralysis and Ancient Greek παράλυσις (parálusis). Compare Russian парали́ч (paralíč), where it was first attested as парали́ж in 1659.
пара́ліч • (parálič) m inan (genitive пара́лічу, nominative plural пара́лічі, genitive plural пара́лічів, relational adjective пара́лічний)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | пара́ліч parálič |
пара́лічі paráliči |
genitive | пара́лічу paráliču |
пара́лічів paráličiv |
dative | пара́лічеві, пара́лічу paráličevi, paráliču |
пара́лічам paráličam |
accusative | пара́ліч parálič |
пара́лічі paráliči |
instrumental | пара́лічем paráličem |
пара́лічами paráličamy |
locative | пара́лічу, пара́лічі paráliču, paráliči |
пара́лічах paráličax |
vocative | пара́лічу paráliču |
пара́лічі paráliči |