передзво́нювати • (peredzvónjuvaty) impf (perfective передзвони́ти)
| imperfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | передзво́нювати, передзво́нювать peredzvónjuvaty, peredzvónjuvatʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | — |
| adverbial | передзво́нюючи peredzvónjujučy |
передзво́нювавши peredzvónjuvavšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
передзво́нюю peredzvónjuju |
бу́ду передзво́нювати, бу́ду передзво́нювать, передзво́нюватиму búdu peredzvónjuvaty, búdu peredzvónjuvatʹ, peredzvónjuvatymu |
| 2nd singular ти |
передзво́нюєш peredzvónjuješ |
бу́деш передзво́нювати, бу́деш передзво́нювать, передзво́нюватимеш búdeš peredzvónjuvaty, búdeš peredzvónjuvatʹ, peredzvónjuvatymeš |
| 3rd singular він / вона / воно |
передзво́нює peredzvónjuje |
бу́де передзво́нювати, бу́де передзво́нювать, передзво́нюватиме búde peredzvónjuvaty, búde peredzvónjuvatʹ, peredzvónjuvatyme |
| 1st plural ми |
передзво́нюєм, передзво́нюємо peredzvónjujem, peredzvónjujemo |
бу́демо передзво́нювати, бу́демо передзво́нювать, передзво́нюватимемо, передзво́нюватимем búdemo peredzvónjuvaty, búdemo peredzvónjuvatʹ, peredzvónjuvatymemo, peredzvónjuvatymem |
| 2nd plural ви |
передзво́нюєте peredzvónjujete |
бу́дете передзво́нювати, бу́дете передзво́нювать, передзво́нюватимете búdete peredzvónjuvaty, búdete peredzvónjuvatʹ, peredzvónjuvatymete |
| 3rd plural вони |
передзво́нюють peredzvónjujutʹ |
бу́дуть передзво́нювати, бу́дуть передзво́нювать, передзво́нюватимуть búdutʹ peredzvónjuvaty, búdutʹ peredzvónjuvatʹ, peredzvónjuvatymutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | передзво́нюймо peredzvónjujmo |
| second-person | передзво́нюй peredzvónjuj |
передзво́нюйте peredzvónjujte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
передзво́нював peredzvónjuvav |
передзво́нювали peredzvónjuvaly |
| feminine я / ти / вона |
передзво́нювала peredzvónjuvala | |
| neuter воно |
передзво́нювало peredzvónjuvalo | |