From посві́дчити (posvídčyty) + -ення (-ennja).
посві́дчення • (posvídčennja) n inan (genitive посві́дчення, nominative plural посві́дчення, genitive plural посві́дчень)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | посві́дчення posvídčennja |
посві́дчення posvídčennja |
genitive | посві́дчення posvídčennja |
посві́дчень posvídčenʹ |
dative | посві́дченню posvídčennju |
посві́дченням posvídčennjam |
accusative | посві́дчення posvídčennja |
посві́дчення posvídčennja |
instrumental | посві́дченням posvídčennjam |
посві́дченнями posvídčennjamy |
locative | посві́дченні, посві́дченню posvídčenni, posvídčennju |
посві́дченнях posvídčennjax |
vocative | посві́дчення posvídčennja |
посві́дчення posvídčennja |