при- (pry-) + бік (bik, “side”, “flank”) + -ник (-nyk)
прибі́чник • (prybíčnyk) m pers (genitive прибі́чника, nominative plural прибі́чники, genitive plural прибі́чників, feminine прибі́чниця)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | прибі́чник prybíčnyk |
прибі́чники prybíčnyky |
genitive | прибі́чника prybíčnyka |
прибі́чників prybíčnykiv |
dative | прибі́чникові, прибі́чнику prybíčnykovi, prybíčnyku |
прибі́чникам prybíčnykam |
accusative | прибі́чника prybíčnyka |
прибі́чників prybíčnykiv |
instrumental | прибі́чником prybíčnykom |
прибі́чниками prybíčnykamy |
locative | прибі́чникові, прибі́чнику prybíčnykovi, prybíčnyku |
прибі́чниках prybíčnykax |
vocative | прибі́чнику prybíčnyku |
прибі́чники prybíčnyky |