From при- (pry-) + зви́чай (zvýčaj) + -їти (-jity). Compare Polish przyzwyczaić.
призвича́їти • (pryzvyčájity) pf (imperfective призвича́ювати)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | призвича́їти, призвича́їть pryzvyčájity, pryzvyčájitʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | призвича́єний pryzvyčájenyj impersonal: призвича́єно pryzvyčájeno |
| adverbial | — | призвича́ївши pryzvyčájivšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | призвича́ю pryzvyčáju |
| 2nd singular ти |
— | призвича́їш pryzvyčájiš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | призвича́їть pryzvyčájitʹ |
| 1st plural ми |
— | призвича́їм, призвича́їмо pryzvyčájim, pryzvyčájimo |
| 2nd plural ви |
— | призвича́їте pryzvyčájite |
| 3rd plural вони |
— | призвича́ять pryzvyčájatʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | призвича́ймо pryzvyčájmo |
| second-person | призвича́й pryzvyčáj |
призвича́йте pryzvyčájte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
призвича́їв pryzvyčájiv |
призвича́їли pryzvyčájily |
| feminine я / ти / вона |
призвича́їла pryzvyčájila | |
| neuter воно |
призвича́їло pryzvyčájilo | |