From про- (pro-) + бурмоті́ти (burmotíty).
пробурмоті́ти • (proburmotíty) pf (imperfective бурмоті́ти)
perfective aspect | ||
---|---|---|
infinitive | пробурмоті́ти, пробурмоті́ть proburmotíty, proburmotítʹ | |
participles | present tense | past tense |
active | — | — |
passive | — | — |
adverbial | — | пробурмоті́вши proburmotívšy |
present tense | future tense | |
1st singular я |
— | пробурмочу́ proburmočú |
2nd singular ти |
— | пробурмоти́ш proburmotýš |
3rd singular він / вона / воно |
— | пробурмоти́ть proburmotýtʹ |
1st plural ми |
— | пробурмоти́м, пробурмотимо́ proburmotým, proburmotymó |
2nd plural ви |
— | пробурмотите́ proburmotyté |
3rd plural вони |
— | пробурмотя́ть proburmotjátʹ |
imperative | singular | plural |
first-person | — | пробурмоті́м, пробурмоті́мо proburmotím, proburmotímo |
second-person | пробурмоти́ proburmotý |
пробурмоті́ть proburmotítʹ |
past tense | singular | plural ми / ви / вони |
masculine я / ти / він |
пробурмоті́в proburmotív |
пробурмоті́ли proburmotíly |
feminine я / ти / вона |
пробурмоті́ла proburmotíla | |
neuter воно |
пробурмоті́ло proburmotílo |